Хмаринка

Хмаринка подорожувала блакитним небом. З нею була її родина, мама, тато, бабуся, дідусь, сестрички , братики і друзі. Вони затуляли майже все небо, ховали сонечко від людей, дарували їм прохолоду.

Одного разу, хмаринка заплющила очі і замріялась. Вона мріяла про те, як вони з родиною нарешті долетять до моря. Хмаринка дуже хотіла пролитись дощиком саме над хвилями Чорного моря. Торкнутись рибок, побачити підводні камінці, акул, медуз і дельфінів.

 Та розплющивши очі, хмаринка зрозуміла, що навколо нікого нема. Вона загубилась. Вітер відніс її родину дуже далеко. В яку сторону, хмаринка не знала.

                   - Зайчику, чи не знаєш ти де мої родичі – сірі хмарки? – запитала небесна мешканка у першого звіра, якого побачила. 

                   - Не до хмарок мені! Я моркву їм. – відповів зайчик. 

Хмаринка засмутилась і заплакала. Дощик полив над лісом.

                   - Білочка, ти не знаєш де мої родичі – сірі хмарки? – трохи заспокоївшись, спитала хмаринка. 

                   - Ні. Я збирала горішки і на небо не дивилась. 

Хмаринка ще більше засумувала і ще сильніше заплакала. На землю полилась сильна злива. Звірятка були дуже занепокоєні. Якщо хмаринка буде плакати й далі, то затопить їх ліс. Що ж робити? Тим часом небесна мешканка побачила сову.

                   - Мудра сова, допоможи мені. Ти не бачила, куди полетіли мої родичі? 

                    -Не бачила. Але допоможу. Хмарки летять туди, куди дує вітер. А куди дує вітер?

                    - На захід. 

                             -  Значить на захід полетіли твої родичі. А щоб їх наздогнати, ти маєш летіти ще швидше, ніж дме вітер.

                 - Але як мені перехитрити вітер?

Тут на допомогу хмарці прийшли всі звірятка лісу. Вони всі разом подули на хмаринку і вона дуже швидко полетіла. Дощик припинився. На небі з’явилась веселка. Сонечко швидко висушило мокрі листочки дерев. А хмарка швидко наздогнала своїх родичів. За день вони всі разом дістались до моря. Хмарка більше ніколи не заплющувала очей і  мріяла обережно. Вона знала, що краще діяти, а не мріяти. Адже, якщо багато мріяти, можна загубитись. А якщо діяти, то швидше долетиш до своєї мети.