Іграшкові розмови

А чи знаєш ти, що коли засинаєш, то всі іграшки в твоїй кімнаті прокидаються? Вони відчувають, що ти повністю поринув у свій сон і розплющують свої очі, бігають, розмовляють, граються. Але найцікавіше - це теми іграшкових розмов. В кожного хлопчика і дівчинки іграшки особливі, вони як ніхто інший знають свого господаря

- Сьогодні він грався мною так довго! Возив з одного кінця кімнати до іншого! - розповідала якось машинка одного хорошого хлопчика. - Як приємно, коли мною граються. Не люблю стояти на місці без діла. Він буде видатним автомобілістом!
- І нам сьогодні пощастило! Він обережно будував нами будинки. Великі замки і маленькі хатинки. Та він буде архітектором! - розповідали у відповідь кубіки.
- А скільки він читав! - з захопленням згадувала книжка,- він так обережно і ніжно гортав мої сторінки, називав звірят, яких бачив, рахував цифри, називав букви. Який розумний хлопчик! Він однозначно буде вченим!
А ось іграшки сусідської дівчинки вели зовсім інші розмови.
- Сьогодні вона відірвала мені голову. Жбурнула її у вікно і я весь день дивилась на бродячих собак і котів.  - сумно розповідала гарна лялька. - Добре, що мама знайшла мене за вікном і повернула додому. Ким же виросте ця дівчинка?
- Мрію я, щоб мене викинули і не знайшли! - ледве не плакала Азбука. - Вона ж не читає мене, а лише рве сторінки. А інші книжки взагалі місяцями лежать на поличці і припадають пилом. Шкода, що мене колись подарували саме цій дівчині.

Не забувай приділяти увагу своїм іграшкам, адже вони дуже сумують за тобою і їм дуже подобається, коли ти в них граєш. Іграшки все бачать. Вони знають, коли ти не з'їв кашу, а викинув, чують, коли ти тихо ображаєш молодшого братика або маму, їх не можна обманути. Але я впевнена, ти так не поводишся, адже ти хороша діточка, правда?
Залишайся чемною дитинкою завжди!
:)

Аджика

       Жила була гостра аджика. Вона була на стільки гострою, що вже кілька років стояла в кухні на поличці в темряві. В неї було багато часу подумати над тим, чому інші продукти на кухні так швидко були з'їдені, а на неї ніхто не звертав увагу. Аджиці здавалось, що її ніхто не любить і що вона гірша за інших. Гостра і нікому не потрібна. Ночами аджика тихо плакала на кухні, а вдень прикидалась сильною і твердою скляною банкою, яка не нічого не чує і не вміє ні що реагувати. Одного дня поруч з аджикою поставили іншу, менш гостру. Вона зраділа, що її самотність закінчилась. Але не минуло й доби, як нову сусідку відкрили і з'їли з смаженим м'ясом. Тоді терпець баночки увірвався. Вона вирішила надути на собі згори кришечку. Тоді її викинуть на смітник і вона, можливо, знайде там нових друзів. Таких же нікому не потрібних і самотніх. Вона чула багато легенд про смітник. І вірила, що він принесе їй справжнє щастя. І як це часто буває, в момент найбільшого відчаю, в гості до господарів аджики зайшов їх старий друг. Він був з далекої Індії, шкіра його була темною і він не їв м'яса, але дуже любив все гостре.
- Ми тримали цю аджику спеціально для тебе. Лише ти можеш їсти таке гостре. Смачного.
Тепла рука відкрила кришку на банці і вилила аджику до своєї тарілки.
Кожна баночка на кухні мріє лише про одне, скоріше б виконати свою місію, бути відкритою і швидко з'їденою. Принести вдячність своїм смаком і посмішку. Так і сталось з гострою баночкою аджики. А що могло б бути, якби вона здалась і не дочекалась?